Зараз дорослі масово звертаються по допомогу, щоб хоч якось володіти собою під час стресу. А як бути дітям?

1. Насамперед ви, як батьки, повинні подбати про свій моральний стан. Діти дзеркають стан батьків. Якщо батьки спокійні, діти навряд чи будуть у паніці.

2. Діти, особливо дитсадкового чи молодшого шкільного віку, знають про війну тільки те, що можуть собі нафантазувати або побачити у фільмі, а це може бути надто кольоровий образ. Фантазії слід зіставляти з реальністю.

3. Не треба обманювати дитину і говорити, що нічого не сталося, все добре і те, що ви ходите до підвалу ночувати, – це така гра. Краще чесно, але без страшних подробиць сказати дитині, бажано дивлячись прямо їй у вічі, яка ситуація. Наприклад, зараз війна, це дуже небезпечно для нашого життя, але тобі нема чого боятися, тому що я (або ми з татом) контролюємо ситуацію і стежимо за рівнем небезпеки. Якщо ми побачимо небезпеку, ми всі підемо в безпечне місце і сховаємось. Тобі нема рації переживати, бо ми захистимо тебе. Все, що від тебе потрібно, - це слухатись і не заперечувати: якщо я скажу біжимо, ти просто біжиш зі мною, всі питання потім, у безпечному місці. Це дозволить дитині розуміти, що ситуація складна, проте важливо діяти як команда, і тоді все буде добре.

4. Не намагайтеся залучити дитину до уроків дуже сильно, якщо зараз діти більше проводять часу з гаджетами, це нормально, вони розуміють інтуїтивно, що батьків не потрібно турбувати, у них є інші завдання. І будемо чесні, у нас зараз не дуже багато ресурсу для ігор з нашими дітьми, тому давайте будемо зараз добрішими до себе та до дітей, не змушуючи ні себе, ні їх робити неможливе – підтримувати довоєнний режим життя.