Історія школи
Доземний уклін тому місцю, на якому стоїть наш навчальний заклад НВО №113. А яка ж його історія? Пройдемо шляхами його становлення, розвитку та розбудови.
20-ті роки
За часів Радянської влади в Золотому хуторі (так називалось наше селище) по Вулиці (нині Бутова) була побудована школа.
Це була глиняна убога хатина, яка складалася з двох невеличких кімнат. Посеред однієї з них стояв широкий дерев'яний стіл з лавами. Стеля була низькою, тому входячи в цю хатину, високий чоловік повинен був низько схилити голову. Учнями в цій школі були діти різного віку. Поряд з восьмирічною дитиною сидів довгов'язий п'ятнадцятирічний юнак. Але мета навчання була одна - навчитися читати і писати.
Це була глиняна убога хатина, яка складалася з двох невеличких кімнат. Посеред однієї з них стояв широкий дерев'яний стіл з лавами. Стеля була низькою, тому входячи в цю хатину, високий чоловік повинен був низько схилити голову. Учнями в цій школі були діти різного віку. Поряд з восьмирічною дитиною сидів довгов'язий п'ятнадцятирічний юнак. Але мета навчання була одна - навчитися читати і писати.
Воєнне лихоліття
В роки Великої Вітчизняної війни на території селища хазяйнували фашистські окупанти, які нещадно винищували духовну спадщину нашого народу - книги , посібники, портрети видатних радянських діячів. Дітям було заборонено відвідувати школу і навіть читати рідною мовою. Йшли запеклі бої за кожний шматок рідної землі. На території нашого селища вівся наступ радянських військ, і двічі вони змушені були відступати. Тому в результаті кровопролитних боїв домівки мирних жителів та школа повністю були зруйновані.
Післявоєнні роки
Разом з усім радянським народом жителі нашого селища (яке з 1946 року стало називатися Самарівкою) прийнялися за відбудову народного господарства. Країні потрібні були досвідчені, виховані працівники. Незважаючи на економічні негаразди, школа знову почала жити і працювати. Спеціальної будівлі для шкільного приміщення не було. Тому школою служили дві хати (нині це ділянки на вул. Бутовій, 102, 100).
Першою вчителькою була Ольга Кіндратівна (на жаль, прізвища її мешканці не пам'ятають), але людська пам'ять береже образ цієї чуйної та вимогливої вчительки.
Першою вчителькою була Ольга Кіндратівна (на жаль, прізвища її мешканці не пам'ятають), але людська пам'ять береже образ цієї чуйної та вимогливої вчительки.
50-ті роки
Селище зростало. Двори наповнювались веселими дитячими голосами. Розширювалася мережа класів. Ряди педагогів поповнювалися новими іменами. Серед них -Чайка Софія Олексіївна, Аксакова Галина Леонтіївна, Золотаренко Варвара Юхимівна, Черепко Людмила Сергіївна, Артюхова Ніна Костянтинівна. Ці вчителі зростили та виховали не одне покоління сама рівців. Приміщення школи стало мале. Тому при клубі МТС (нині територія ДПМК-246) школі була надана кімната для навчання 4 класу. Йшли роки. Директором школи був призначений Гринь Григорій Іванович, а його заступником - Кириченко Зоя Василівна. Зусиллями педагогічного колективу був отриманий дозвіл на побудову нової школи. В 1957 році вона гостинно відкрила свої двері на тому самому місці, де знаходилась довоєнна будівля (нині гуртожиток на вул. Бутовій).
Ця школа надавала початкову освіту. А для продовження навчання діти повинні були їздити в інші школи міста.
Ця школа надавала початкову освіту. А для продовження навчання діти повинні були їздити в інші школи міста.
60-ті роки
В 60-ті роки директором школи працював Раткевич Петро Назарович. З його ініціативи на базі приміщення МТС (нині контора «Сільгосптехніки») в 1960 році була відкрита восьмирічна школа №113.3 1962 року директором школи був призначений Могильовцев Борис Петрович, а завучем - Золотаренко Варвара Юхимівна.
Плинність кадрів в школі була невисокою, тому що більшість учителів проживала в нашому селищі -Черепко Л.С., Артюхова Н.К., Дульцев А.В., Ілющенко М.М., Пророк М.В., Серченко Т.В., Тронько Л.М., Панченко В.І., Олійник Л.Г. В цій школі вже були майстерні, невеличка спортивна зала, актова зала, буфет. Велику увагу приділяли трудовому вихованню дітей. Проводились різні цікаві заходи.
Плинність кадрів в школі була невисокою, тому що більшість учителів проживала в нашому селищі -Черепко Л.С., Артюхова Н.К., Дульцев А.В., Ілющенко М.М., Пророк М.В., Серченко Т.В., Тронько Л.М., Панченко В.І., Олійник Л.Г. В цій школі вже були майстерні, невеличка спортивна зала, актова зала, буфет. Велику увагу приділяли трудовому вихованню дітей. Проводились різні цікаві заходи.
70-ті роки
Директором школи Могильовцевим Б.П. було порушено клопотання про будівництво в Сама рівці середньої школи. Дозвіл на будівництво був отриманий в 1970 році, і велося воно чотири роки.
Це була справжня колективна справа батьків, учнів та педагогів, І ось 1 вересня 1974 року школа гостинно прийняла учнів. Порівняно з попереднім приміщенням будівля нової школи була справжнім палацом - широкі просторі коридори та вестибюль, великі світлі класи, їдальня. Силами учнів та педколективу були обладнані навчальні кабінети, майстерні, спортивний майданчик та спортзал, кімната відпочинку. Але гордістю стало шкільне подвір'я, на якому було висаджено безліч кущів, дерев, розбито клумби з квітами. Велика заслуга в цьому належить вчителю біології Ілющенко Марії Михайлівні. Вона з великою наполегливістю та любов'ю разом з учнями дбайливо доглядала кожну квіточку, кожне деревце.
Справжніми майстрами педагогічної праці в той час були вчителі: Белікова Галина Володимирівна (нинішній голова обласної профспілки педпрацівників), Тронько J1.M., Пророк М.В., Серченко Т.В., Панченко В.І., Дульцев А.В., Черепко JI.C., Пех В.К., Комліченко Ф.І., Ковальчук К.Г., Малкова Л.І., Василевська Р.В., Нікітіна Марія Павлівна (директор школи з 1976 року), Безпояс Т.А. (завуч), Луняка Ю.К.
Це була справжня колективна справа батьків, учнів та педагогів, І ось 1 вересня 1974 року школа гостинно прийняла учнів. Порівняно з попереднім приміщенням будівля нової школи була справжнім палацом - широкі просторі коридори та вестибюль, великі світлі класи, їдальня. Силами учнів та педколективу були обладнані навчальні кабінети, майстерні, спортивний майданчик та спортзал, кімната відпочинку. Але гордістю стало шкільне подвір'я, на якому було висаджено безліч кущів, дерев, розбито клумби з квітами. Велика заслуга в цьому належить вчителю біології Ілющенко Марії Михайлівні. Вона з великою наполегливістю та любов'ю разом з учнями дбайливо доглядала кожну квіточку, кожне деревце.
Справжніми майстрами педагогічної праці в той час були вчителі: Белікова Галина Володимирівна (нинішній голова обласної профспілки педпрацівників), Тронько J1.M., Пророк М.В., Серченко Т.В., Панченко В.І., Дульцев А.В., Черепко JI.C., Пех В.К., Комліченко Ф.І., Ковальчук К.Г., Малкова Л.І., Василевська Р.В., Нікітіна Марія Павлівна (директор школи з 1976 року), Безпояс Т.А. (завуч), Луняка Ю.К.
80-ті роки
Йшов час. Змінювалися форми та методи навчання. Але зусилля вчителів школи були спрямовані на виховання моральних цінностей людини, патріотизму, взаємодопомоги, товариства. В школі була відкрита кімната Бойової Слави, в якій були зібрані матеріали про ветеранів Великої Вітчизняної війни нашого селища. Тимурівські загони надавали їм допомогу. Проводилися трудові десанти на шефські підприємства - Кисневий завод, Виноробний завод. Під час літньої трудової практики учні працювали на полях совхозів нашої області. Учні старших класів надавали шефську допомогу школярам молодших класів - організовували концерти, лялькові вистави, проводили різні змагання. Учнями школи були проведені багато цікавих екскурсій в різні куточки країни - Волгоград, Єреван, Ленінград, Київ, Мінськ. Все це стало можливим завдяки самовідданій праці вчителів.
На той час в школі працювали педагоги, які частину своєї душі та теплоту сердець віддавали дітям - Катанова Людмила Іванівна (директор школи з 1983 року), Пашаєв Сергій Магомедович), Пашаєва Людмила Іванівна, Тройська Марина Миколаївна, Сапегіна Любов Іванівна, Булатна Катерина Йосипівна, Пряхіна Лариса Вікторівна, Комліченко Фаїна Іванівна, Пех Валентина Климентіївна, Назаренко Ганна Митрофанівна, Шаботіна Світлана Юріївна, Кутняк Анастасія Михайлівна, Ляхова Алла Григорівна, Прудка Наталія Григорівна, Захарчук Наталія Іванівна, Доценко Валентина Миколаївна, Аксаков Анатолій Романович, Козлова Зоя Григорівна.
На той час в школі працювали педагоги, які частину своєї душі та теплоту сердець віддавали дітям - Катанова Людмила Іванівна (директор школи з 1983 року), Пашаєв Сергій Магомедович), Пашаєва Людмила Іванівна, Тройська Марина Миколаївна, Сапегіна Любов Іванівна, Булатна Катерина Йосипівна, Пряхіна Лариса Вікторівна, Комліченко Фаїна Іванівна, Пех Валентина Климентіївна, Назаренко Ганна Митрофанівна, Шаботіна Світлана Юріївна, Кутняк Анастасія Михайлівна, Ляхова Алла Григорівна, Прудка Наталія Григорівна, Захарчук Наталія Іванівна, Доценко Валентина Миколаївна, Аксаков Анатолій Романович, Козлова Зоя Григорівна.
90-ті роки
Любов до педагогічної праці прищеплювали майстри-педагоги своїм учням. Тому багато випускників обрали саме цю найгуманнішу на землі професію вчителя. Тепер в педколективі школи працюють випускники минулих років: Зайченко (Штих) Людмила Андріївна, Бойко (Жаровина) Ніна Володимирівна, Понтежо (Покуса) Юлія Іванівна, Марченкова (Вахтерова) Олена Юріївна, Мороз Людмила Віталіївна, Краснова (Гармаш) Лідія Яківна, Юрчишина Олена Георгіївна.
Педколектив школи з 1991 року очолює Павлова Ліна Михайлівна. Під її керівництвом школі створюються всі умови для всебічного розвитку дітей та становлення педагогів.
З 1991 року був прийнятий Закон України «Про освіту», в основу якого покладені принципи демократизації в освітянській галузі. Поступово державою створюється нормативно-правова база освіти. Школа перейшла на п'ятиденний робочий тиждень. Згідно з Положенням про атестацію педагогічних працівників були введені кваліфікаційні категорії.
З 1995 року кожна школа отримала право самостійно складати свій навчальний план, обирати напрямок подальшого розвитку.
В 1996 році школа отримала ліцензію на подання освітянських послуг. З цього ж року педагогічний колектив визначив основний напрямок своєї діяльності - створення української національної школи-родини. Метою школи-родини є формування здорової, компетентної, творчої особистості -громадяниа України, носія національних цінностей, загальнолюдських надбань, яка має жити в гармонії з природою, з навколишнім світом, самим з собою.
З 1997 року в школі створена «Світлиця», що є осередком організації роботи школи з питань національного відродження. В різних конкурсах, змаганнях, виставках, що проводилися в районі, місті, учні школи неодноразово посідали призові місця.
В 1999 році, в рік 25-річчя школи, педколектив очолила Шаботіна Світлана Юріївна.
Педколектив школи з 1991 року очолює Павлова Ліна Михайлівна. Під її керівництвом школі створюються всі умови для всебічного розвитку дітей та становлення педагогів.
З 1991 року був прийнятий Закон України «Про освіту», в основу якого покладені принципи демократизації в освітянській галузі. Поступово державою створюється нормативно-правова база освіти. Школа перейшла на п'ятиденний робочий тиждень. Згідно з Положенням про атестацію педагогічних працівників були введені кваліфікаційні категорії.
З 1995 року кожна школа отримала право самостійно складати свій навчальний план, обирати напрямок подальшого розвитку.
В 1996 році школа отримала ліцензію на подання освітянських послуг. З цього ж року педагогічний колектив визначив основний напрямок своєї діяльності - створення української національної школи-родини. Метою школи-родини є формування здорової, компетентної, творчої особистості -громадяниа України, носія національних цінностей, загальнолюдських надбань, яка має жити в гармонії з природою, з навколишнім світом, самим з собою.
З 1997 року в школі створена «Світлиця», що є осередком організації роботи школи з питань національного відродження. В різних конкурсах, змаганнях, виставках, що проводилися в районі, місті, учні школи неодноразово посідали призові місця.
В 1999 році, в рік 25-річчя школи, педколектив очолила Шаботіна Світлана Юріївна.
XXI сторіччя
В 2000 році школа була відзначена за озеленення серед шкіл міста.
Кінець 2002/2003 навчального року та літо були відзначені створенням закладу нового типу - навчально-виховного об'єднання №113 (загальноосвітній заклад - дошкільний навчальний заклад - позашкільний навчальний заклад) на базі колишніх СШ №113 і ДНЗ №312. Була затверджена нормативно-правова база нового закладу освіти (статут, штатний розклад, концепція розвитку закладу), а також по кожному з підрозділів підготовлені документи на ліцензування та отримана ліцензія на впровадження освітньої діяльності за рівнями дошкільної, повної загальної середньої освіти та за вимогами і стандартами позашкільного виховання з напрямків: художньо-естетичного, науково-технічного, фізкультурно-спортивного терміном на 12 років (наказ обласного управління освіти та науки №632 від 09 вересня 2002 року).
На сьогодні в НВО працюють 23 педагога, 11 вихователів в ДНЗ НВО, 4 керівника гуртків в ПНЗ НВО, працює філіал музичної школи №1; з них мають вищу кваліфікаційну категорію - 13 педагогів, І кваліфікаційну категорію - 6, II кваліфікаційну категорію - 2. Два вчителя - Павлова JI.M., Шаботіна С.Ю. - мають звання «Учитель-методист»; Зайченко JI.A., Дубініна Т.С., Козаченко Л.В., Бойко Н.В., Шамрай В.П., Данілова Г.М. мають звання «Старший учитель». Два вчителі нагороджені нагрудним знаком «Відмінник освіти України» -Козаченко JI.B., Шаботіна С.Ю.; відзначені грамотами Міністерства освіти і науки України - Козаченко Л.В., Дубініна Т.С., Шаботіна С.Ю., Шамрай В.П.
В 2002/2003 навчальному році НВО продовжує працювати над III етапом обласної проблеми «Педагогіка особистості - основа гуманізації освіти», а також над загально шкільною проблемою «Втілення ідеї школи-родини в практику НВО», над проблемами використання інтерактивних технологій як засобу гуманізації і демократизації навчально-виховного процесу та впровадження комп'ютерних та Інтернет-технологій. Була продовжена робота по відродженню української національної школи (краєзнавча та тимурівська робота в селищі Самарівка, присвячена 60-річчю визволення Дніпропетровщини від фашистських загарбників, поповнення шкільного музею «Світлиця» і т.д.).
Учні закладу стали переможцями та призерами міських олімпіад з образотворчого мистецтва (5 місць), з хімії (1 місце), історії (2 місця), в конкурсі знавців української мови (2 місця). Учитель музики Федотова JI.M. взяла участь у конкурсі «Учитель року - 2001» в номінації «Музика» і одержала перемогу в міському турі та стала призером обласного туру. В НВО працюють вокальний колектив, секція волейболу і баскетболу, гурток квітникарів, комп'ютерний гурток «Дизайнер», методичний кабінет, який постійно поповнюється.
В ЗОШ НВО виконано реконструкцію вестибюлю, частково замінено труби каналізаційних відводів, відремонтовано шкільну їдальню, повністю замінено сантехобладнання та відремонтовано приміщення всіх туалетів на трьох поверхах.
В ДНЗ НВО за період з серпня 2002 року відремонтовано коридорні та групові приміщення, актову залу, фасад, ґанки; придбано білизну та посуд, обладнано клас для 6-річок; створено комфортні умови для навчання і виховання дітей.
В 2004 році ЗОШ НВО №113 виповнилось 30 років з дня, коли школа гостинно відчинила двері 340 учням за новою адресою: вул. Лобачевскоґо, 17А та 27 років ДНЗ НВО №113, який було відкрито по вул. Ветеринарна, 12 А.
За ці роки школа дала путівку в життя 712 випускникам середньої школи, з них - 23 срібних та золотих медалістів.
Багата школа теплом та щирістю тих, хто віддав свої серця та наснагу майбутнім поколінням. Гордо несуть високе звання - випускник СШ №113-нині Бабенко Володимир Степанович, начальник обласного пожежного управління, Широких Сергій Іванович, начальник АТС, Несват Василь Васильович, начальник транспортного цеху, Кіріченко Катерина Дмитрівна, завідуюча методичним кабінетом управління освіти та науки в м. Хмельницькому, Хохлюк Любов Миколаївна, заступник прокурора Московського обласного суду, Петренко Василь Петрович, працівник Міністерства оборони України та інші.
З 2006 року закладу наказом обласного управління освіти та науки № 593 від 13.07.2006 р. «Про надання статусу експериментального навчального закладу обласного рівня НВО №113 м. Дніпропетровська» надано статус експериментального, який працює над проблемою: «Становлення школи-родини в умовах української державності» за темою: «Створення моделі розвитку інноваційної особистості в умовах навчально-виховного процесу в школі-родині». Відповідно до цього було розроблено Програму науково-дослідницької роботи, створено творчу групу для впровадження експериментальної діяльності у практику роботи закладу.
Кінець 2002/2003 навчального року та літо були відзначені створенням закладу нового типу - навчально-виховного об'єднання №113 (загальноосвітній заклад - дошкільний навчальний заклад - позашкільний навчальний заклад) на базі колишніх СШ №113 і ДНЗ №312. Була затверджена нормативно-правова база нового закладу освіти (статут, штатний розклад, концепція розвитку закладу), а також по кожному з підрозділів підготовлені документи на ліцензування та отримана ліцензія на впровадження освітньої діяльності за рівнями дошкільної, повної загальної середньої освіти та за вимогами і стандартами позашкільного виховання з напрямків: художньо-естетичного, науково-технічного, фізкультурно-спортивного терміном на 12 років (наказ обласного управління освіти та науки №632 від 09 вересня 2002 року).
На сьогодні в НВО працюють 23 педагога, 11 вихователів в ДНЗ НВО, 4 керівника гуртків в ПНЗ НВО, працює філіал музичної школи №1; з них мають вищу кваліфікаційну категорію - 13 педагогів, І кваліфікаційну категорію - 6, II кваліфікаційну категорію - 2. Два вчителя - Павлова JI.M., Шаботіна С.Ю. - мають звання «Учитель-методист»; Зайченко JI.A., Дубініна Т.С., Козаченко Л.В., Бойко Н.В., Шамрай В.П., Данілова Г.М. мають звання «Старший учитель». Два вчителі нагороджені нагрудним знаком «Відмінник освіти України» -Козаченко JI.B., Шаботіна С.Ю.; відзначені грамотами Міністерства освіти і науки України - Козаченко Л.В., Дубініна Т.С., Шаботіна С.Ю., Шамрай В.П.
В 2002/2003 навчальному році НВО продовжує працювати над III етапом обласної проблеми «Педагогіка особистості - основа гуманізації освіти», а також над загально шкільною проблемою «Втілення ідеї школи-родини в практику НВО», над проблемами використання інтерактивних технологій як засобу гуманізації і демократизації навчально-виховного процесу та впровадження комп'ютерних та Інтернет-технологій. Була продовжена робота по відродженню української національної школи (краєзнавча та тимурівська робота в селищі Самарівка, присвячена 60-річчю визволення Дніпропетровщини від фашистських загарбників, поповнення шкільного музею «Світлиця» і т.д.).
Учні закладу стали переможцями та призерами міських олімпіад з образотворчого мистецтва (5 місць), з хімії (1 місце), історії (2 місця), в конкурсі знавців української мови (2 місця). Учитель музики Федотова JI.M. взяла участь у конкурсі «Учитель року - 2001» в номінації «Музика» і одержала перемогу в міському турі та стала призером обласного туру. В НВО працюють вокальний колектив, секція волейболу і баскетболу, гурток квітникарів, комп'ютерний гурток «Дизайнер», методичний кабінет, який постійно поповнюється.
В ЗОШ НВО виконано реконструкцію вестибюлю, частково замінено труби каналізаційних відводів, відремонтовано шкільну їдальню, повністю замінено сантехобладнання та відремонтовано приміщення всіх туалетів на трьох поверхах.
В ДНЗ НВО за період з серпня 2002 року відремонтовано коридорні та групові приміщення, актову залу, фасад, ґанки; придбано білизну та посуд, обладнано клас для 6-річок; створено комфортні умови для навчання і виховання дітей.
В 2004 році ЗОШ НВО №113 виповнилось 30 років з дня, коли школа гостинно відчинила двері 340 учням за новою адресою: вул. Лобачевскоґо, 17А та 27 років ДНЗ НВО №113, який було відкрито по вул. Ветеринарна, 12 А.
За ці роки школа дала путівку в життя 712 випускникам середньої школи, з них - 23 срібних та золотих медалістів.
Багата школа теплом та щирістю тих, хто віддав свої серця та наснагу майбутнім поколінням. Гордо несуть високе звання - випускник СШ №113-нині Бабенко Володимир Степанович, начальник обласного пожежного управління, Широких Сергій Іванович, начальник АТС, Несват Василь Васильович, начальник транспортного цеху, Кіріченко Катерина Дмитрівна, завідуюча методичним кабінетом управління освіти та науки в м. Хмельницькому, Хохлюк Любов Миколаївна, заступник прокурора Московського обласного суду, Петренко Василь Петрович, працівник Міністерства оборони України та інші.
З 2006 року закладу наказом обласного управління освіти та науки № 593 від 13.07.2006 р. «Про надання статусу експериментального навчального закладу обласного рівня НВО №113 м. Дніпропетровська» надано статус експериментального, який працює над проблемою: «Становлення школи-родини в умовах української державності» за темою: «Створення моделі розвитку інноваційної особистості в умовах навчально-виховного процесу в школі-родині». Відповідно до цього було розроблено Програму науково-дослідницької роботи, створено творчу групу для впровадження експериментальної діяльності у практику роботи закладу.
Згідно наказу Головного управління освіти і науки м.Дніпропетровська від 31.07.2009 № 611 «Про поширення в навчальних закладах області Всеукраїнського експерименту за темою:«Формування механізмів трансформації регіональної системи на основі принципів випереджаючої освіти для сталого розвитку», а також з метою створення моделі розвитку інноваційної особистості НВО №113 було надано статус експериментального навчального закладу та затверджено Програму науково-дослідної роботи з проблеми: «Створення моделі школи випереджаючої освіти для сталого розвитку з метою виховання креативної особистості в умовах Школи-родини».
З січня 2023 року відповідно до рішення Дніпровської міської ради № 84/7 від 26.05.2021 року було змінено тип закладу та переіменовано на Дніпровську гімназію № 113 Дніпровської міської ради.
